Люди з фізичними чи розумовими вадами є частиною нашого суспільства. Проте занадто часто вони не розглядаються взагалі або лише частково однаково. За умови правильного ставлення та правильної інформації включення в сім’ю, на роботу та у вільний час досягти легше, ніж ви думаєте.

Інклюзивне та безбар’єрне суспільство дає можливість кожній людині брати участь у трудовому житті та суспільстві. Для того, щоб забезпечити участь, необхідно розуміти відповідні обмеження, щоб потім мати можливість знищити відповідні бар’єри та адаптувати структури до індивідуальних потреб. Участь у суспільстві та праці є правом людини. Він підкріплений складними законами ООН, ЄС, федеральними законами та законами штатів. Участь людей з обмеженими можливостями повинна бути можливою на місцевому рівні у всьому, що стосується громадського простору. Забезпечення участі є необхідною вимогою на шляху до включення. Це моральний обов’язок, а також дедалі більше стає реальним юридичним обов’язком. Звичайно, це також означає, що за невиконання передбачені штрафи.

Існують зорові, слухові, моторні та когнітивні обмеження. Оскільки ми, люди, старіємо, ця тема також стосується життя в старості, де ми можемо зіткнутися з будь-якими формами обмежень. Суспільство має бути не лише інклюзивним для людей з інвалідністю та людей похилого віку. Тому що також для дітей, мігрантів чи людей в особливих життєвих ситуаціях. B. Матері постійно стикаються з перешкодами. Часові вікна обмежень і інвалідності можуть бути ситуативними, обмеженими в часі або необмеженими. Вони з’являються раптово або поступово. Інваліди можуть бути присутніми від народження або з’являтися в середині життя в результаті нещасного випадку або хвороби. Ступінь тяжкості варіюється від малопомітного до перешкоди до повної втрати істотних можливостей. Найгірше для людей з обмеженими можливостями – це соціальне відчуження, яке часто трапляється. Ось чому ми всі повинні думати інклюзивно і таким чином забезпечити широку участь людей з обмеженими можливостями.